Запитайте будь-кого, чи є в нього бекапи, — відповідь майже завжди «так». Запитайте, коли востаннє пробували з них відновитися, — і западає тиша. Різниця між «у нас є копія» і «ми переживемо втрату даних» величезна, і саме про неї це правило.
Саме правило
3-2-1 розшифровується просто. Три копії даних: робоча плюс дві резервні. Два різні носії: наприклад, сервер і окремий диск чи сховище — щоб один збій не забрав усе. Одна копія — поза офісом: в іншому приміщенні, місті чи захищеному хмарному сховищі. Пожежа, потоп, крадіжка чи шифрувальник, який дістався до всього в мережі, — саме проти цього працює «одиниця».
Помилка №1: копія поруч з оригіналом
Друга папка на тому ж диску, зовнішній диск, що постійно стирчить у сервері, «бекап» на сусідній комп'ютер — усе це зникає разом з оригіналом. Шифрувальники навмисно шукають резервні копії в мережі й шифрують їх першими. Справжній бекап або фізично від'єднаний, або лежить там, куди зловмисник з вашої мережі не дотягнеться.
Помилка №2: ніхто не перевіряє відновлення
Бекап, з якого ніколи не відновлювалися, — це лотерейний квиток. Диск міг сипатися місяцями, архів — бути пошкодженим, у розклад могла закрастися помилка, і копії просто не робилися. Правило просте: відновлення треба періодично тестувати. Ми ставимо це на автоматику — система сама перевіряє, що бекап зробився і що з нього реально піднімаються дані.
Помилка №3: усе тримається на людині
Якщо бекап робить «Володя щоп'ятниці», то у відпустку йде і Володя, і ваші бекапи. Резервне копіювання має бути автоматичним, зі сповіщенням, коли щось пішло не так, — а не коли хтось згадав перевірити.
Скільки це коштує
Менше, ніж здається: відкриті інструменти безкоштовні, окремий диск чи сховище — разова покупка, налаштування — кілька годин роботи інженера. Порівняйте з ціною втрати бази клієнтів чи бухгалтерії за п'ять років — і питання «чи потрібно» відпадає саме собою.
Не впевнені, що ваші копії переживуть реальну аварію? Напишіть — перевіримо схему бекапів і чесно скажемо, де вона порветься.